07 березня 2023

Практично щобудня в Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології видаляють міжхребцеві грижі. Від чого виникають такі проблеми, в яких випадках потрібно звернутися до лікаря, чи можна попередити розвиток гриж, говоримо з завідувачем відділення нейротравми та спінальної хірургії ОКЦНН Олександром Сечком.

  • Олександре Сергійовичу, передусім розкажіть, будь ласка, наскільки поширеними є грижі та від чого вони виникають?

В ОКЦНН ми видаляємо грижі близько 400 пацієнтів на рік. Фактично це відбувається щобудня. Іноді це і 2-3 пацієнти на день. Кила або грижа міжхребцевого диску, як їх часто називають, виникає через дегенеративні чи вікові зміни. У міжхребцевому диску розривається фіброзне кільце і вміст м’якої частини вип’ячується в різні сторони. Коли вип’ячування відбувається в сторону спинального каналу, там, де знаходяться спинномозкові нерви і корінці спинальних нервів, виникає компресія — тобто стиснення. Ця компресія нервів призводить до вираженого болю в спині, нозі, слабкості в нозі чи руці, оніміння і тоді пацієнт звертається до лікаря.

Приблизно 4,5% чоловіків і 2% жінок всієї популяції хоч раз у житті мають біль в спині, який пов’язаний із грижею міжхребцевого диску. У чоловіків це трапляється частіше, бо вони виконують більш важку фізичну працю, піднімають штанги під час занять спортом. Часто з такою проблемою стикаються заробітчани, будівельники. В основному процеси дегенерації дисків пов’язані з вираженим осьовим навантаженням і підніманням важких предметів.

Коли диск уже дегенеративно змінений, не повністю функціонує і розбитий, розривається фіброзне кільце і, відповідно, виникає грижа диску. Тобто якщо міжхребцевий диск дегенерований, то рано чи пізно там можуть виникати грижі. Якщо м’язевий корсет слабкий, це також буде впливати на виникнення грижі. Фізична активність допомагає запобігти грижам — якщо м’язи добре тримають, навантаження симетрично розподіляється. Факторів, які впливають на виникнення гриж, дуже багато: це і лордоз, і відсутність правильного сагітального балансу, неправильна позиція в ліжку, під час ходіння, сидіння. Ці всі фактори по трохи впливають на наростання дегенерації і збільшують імовірність виникнення гриж.

  • Як людині зрозуміти, що в неї може бути грижа й час звертатися до лікаря?

Біль в спині, який поширюється в ногу, або біль в шиї, що поширюється в руку, можуть свідчити про компресію нерва килою та потребують консультації лікаря. Негайної консультації потребують люди, у яких крім болю є відчуття наростаючої слабкості в кінцівці — у такому випадку не можна чекати понеділка чи ранку. Загалом грижі можуть виникати у різних відділах хребта: і у шийному, і в грудному, поперековому — від цього залежать симптоми.

  • У яких випадках треба оперувати?

У 90% клінічних випадків патологічний біль у спині можна лікувати консервативно і лише 10% треба оперувати. Якщо взяти всю кількість гриж, які виникають, я думаю, що число ще більше в сторону консервативного лікування — симптоми проходять самі без хірургічного втручання. Тому реальну кількість гриж у населення неможливо порахувати.

Є 3 основних покази до оперативного втручання, перші два з них абсолютні:

  • наявність тазових порушень (коли людина втрачає контроль над сечовипусканням) і оніміння в нейтральній зоні. Це так званий синдром кінського хвоста. У такому випадку грижа настільки перетискає корінці в спинальному каналі, що втрачається контроль над сечовипусканням. І часто це поєднується зі слабістю в обох стопах;
  • прогресивне наростання слабкості м’язів стопи. Якщо нога слабка і ця слабкість поступово прогресує, це показ до ургентної консультації з нейрохірургом і розгляду питання про хірургію;
  • неефективність консервативної терапії за 4-6 тижнів. Чому саме цей період? Тому що саме за цей час максимально зменшується набряк нервового корінця і якщо біль та слабкість в нозі не зникають, треба оперувати.

Основним діагностичним методом кил є МРТ — на ньому дуже добре видно м’які тканини і зокрема міжхребцевий диск, його розміри та ознаки компресії нервових структур.

Коли болі виражені, лікування не допомагає, а людина просить прибрати грижу, то це є так звана хірургія болю.

  • Чи довгою є реабілітація після операції? Взагалі скільки часу потрібно, аби після такого хірургічного втручання на хребті людина почала самостійно вставати?

У більшості випадків середня тривалість оперативного втручання близько години. Через 2-3 години після операції пацієнт може сідати, вставати, ходити. Зазвичай, якщо проводимо операцію зранку, ввечері пацієнт уже ходить. Золотий стандарт — операція вранці, а ввечері вже заняття з реабілітологом. При задовільному самопочутті на другий день пацієнт їде додому.

Реабілітація починається з першого дня. Спочатку вона включає позиціонування в ліжку, потім поступове присажування і ходьбу. Період реабілітації залежить від вираженості неврологічного дефіциту в момент поступлення. Якщо пацієнт не має сильної слабкості в нозі, то реабілітація полягає в ходьбі, обмеженні фізичного навантаження. Повне завершення реабілітації відбувається через місяць, коли можна повертатися на роботу. Ходити і сідати людина може одразу після операції — тобто через 2-3 години. Перший період сидіння обмежене, але дозволене — кожен день протягом першого тижня можна сидіти не довше 2 годин на добу. Можна ходити або лежати, але не сидіти.

  • На вашу думку або, можливо, зі слів пацієнтів, чому не звертаються вчасно й запускають проблему?

Бо люди бояться оперативного втручання і пробують лікувати себе консервативно. Іноді, коли грижа великих розмірів, парез, тобто слабкість, наростає, а люди затягують зі зверненням до лікаря, може відбутися груба компресія нерва і часткове або повне його відмирання, що веде до випадіння функцій. Тобто в людини може незворотньо відняти кінцівку, зникнути контроль над сечовипусканням тощо. У такому випадку чим швидше провести декомпресію, тим швидше відновляться нервові функції. Люди дуже часто бояться операцій і через те, що можуть бути випадки рецидиву.

  • Яка ймовірність повторного виникнення гриж? Які взагалі ускладнення бувають?

Під час операції ми забираємо частину міжхребцевого диску, інша частина залишається. Тому є ймовірність, що у тому місці буде рецидив — розрив уже стався і це місце у фіброзному кільці є слабким. При збільшенні навантаження може статися повторний вихід частини міжхребцевого диску в спінальний канал. Це відбувається у близько 5-10% пацієнтів. Ризик не залежить від методики хірургічного втручання. Рецидив може бути і на першу добу, і через 2-3-5 років.

У 2% пацієнтів може виникати споділодисцит — зазвичай асептичне запалення міжхребцевого диску, як його реакція на оперативне втручання. Це характеризується сильними болями в спині, зазвичай без поширення в ногу. На щастя, це лікується і через місяць-два людина позбувається болю.

Якщо після операції виникає повторний больовий синдром, можна повторно прооперувати грижу, а можна видалити весь міжхребцевий диск і встановити спеціальний титановий імплант і фіксатор. Тоді на цій стороні грижі вже не буде. Це залежить від конкретної ситуації і рішення приймає нейрохірург. Коли диск повністю розбитий, нестабільний, то ми розуміємо, що рецидив може відбутися. Або коли грижа знаходиться у місці виходу корінця у найбільш вузькому місці — фармінальному — то тоді і первинні втручання бувають зі встановленням імплантів.

  • Чи можна профілактично обстежувати хребет, щоб попередити грижу?

Це патологія, яка не лікується превентивно. Профілактика гриж — це фізична активність, плавання, зарядка, йога, обмеження неправильних позицій. Це хвороба урбанізації — ми малорухливі і навантаження ми робимо періодично. Якби ми як первісні люди бігали за своєю здобиччю, то гриж диску у нас було би менше.

Ксенія Шокіна спеціально для Kiszo-UA, фото авторки

Залишити відповідь

Your email address will not be published. Required fields are marked *

clear formPost comment