Гіпофіз є основною залозою внутрішньої секрецї організму людини, що виробляє гормони, які регулюють діяльність інших залоз, як-от шитовидної, паращитовидних, наднирників. Аденома гіпофізу – це доброякісна пухлина гіпофізу, що разом з менінгеомами та шваномами (невриномами) відносяться до найбільш розповсюджених позамозкових пухлин, тобто таких які знаходяться в безпосередній близькості до головного мозку.

Види аденом

Аденоми поділяються на мікро (до 1 см) та макро (більше 1 см), а також гормон-неактивні та гормон-активні. Останні викликають надмірну продукцію одного з гормонів залози, що зазвичай проявляються симптомами навіть при малих розмірах пухлини у вигляді гормональних порушень. Тому більшість із них діагностуються вже на стадії мікроаденоми. На відмінну від них, гормон-неактивні пухлини виявляються, коли досягають значних розмірів і спричиняють порушення зору внаслідок здавлення зорового перехрестя.

Тактика лікування

При встановленні діагнозу “аденома гіпофізу” необхідно проконсультуватись із нейрохірургом, ендокринологом і офтальмологом (у випадку макроаденоми та порушень зору). Рішення про подальшу тактику лікування приймається лікарями спільно, а доцільність і необхідність хірургічного втручання визначається нейрохірургом разом із пацієнтом.

Більшість гормон-активних мікроаденом можна вилікувати медикаментозно, а операція виконується тільки у випадках неефективності початкової терапії. Показом до видалення макроаденоми є погіршення зору. Пацієнтам не рекомендовано зволікати, якщо існує потреба виконання оперативного втручання, адже результати значно кращі, коли воно виконано своєчасно.

Оперативне лікування

Найбільш сучасним хірургічним методом є ендоскопічне транссфеноїдальне видалення аденоми.

Доступ до турецького сідла, місце розташування гіпофізу, виконується через ніс за допомогою ендоскопа, що дозволяє забрати пухлину з мінімальною травматизацією здорових тканин. Складність операції полягає в анатомічних особливостях розташування залози. З обох боків від пухлини розміщені внутрішні сонні артерії, а зверху до неї щільно прилягають зорові нерви. Застосування сучасного ендоскопу не тільки зменшує травматичність втручання, але й робить його більш безпечним завдяки оптимальній візуалізації залози та оточуючих тканин у форматі HD. Таким чином основні ризики — пошкодження сонної артерії чи зорового нерва – зводяться до мінімума. Додатково, використання ендоскопів із боковою оптикою (30, 45, 70 градусів) дозволяє досягти максимального видалення аденоми. Це можливо завдяки візуалізації залишкових фрагментів пухлини в кишенях за сонною артерією та позаду діафрагми гіпофізу.

План операції

Госпіталізація в клініку відбувається на заздалегідь узгоджений з лікуючим лікарем день, при умові проходження всіх необхідних доопераційних обстежень (посилання на доопераційну підготовку). Основні відомості про операцію:

• час – зазвичай у день госпіталізації;
• задіяні спеціалісти – нейрохірург, лікар-ЛОР;
• тривалість – 2-3 години;
• анестезія – загальна (наркоз).

Післяопераційний період

Деякий час після пробудження пацієнт проводить під наглядом анестезіолога в післяопераційній палаті, а згодом переводиться в загальну. Самостійне обслуговування та переміщення стає можливим вже ввечері. На наступний день після операції лікар-ЛОР видаляє тампони з носа. Тривалість перебування в стаціонарі — від 3-х до 5-и днів.

Після виписки пацієнти зазвичай одразу можуть повертатися до звичного способу життя. Період непрацездатності складає від 7-и до 14-и днів. Перший тиждень після операції може турбувати закладеність носа через набряк його слизової оболонки.

Можливі ускладнення хірургічного втручання

• Порушення водно-електролітного обміну та гормональні розлади (4-5%) — будь-які маніпуляції з гіпофізом можуть призвести до його дисфункції в післяопераційному періоді; у переважній більшості випадків ці розлади є тимчасовими (тривалістю до 2-х тижнів), проте потребують корекції в умовах стаціонару.
• Назальна лікворея (2-3%) — підтікання спинномозкової рідини з носу через отвір на дні турецького сідла (необхідний для видалення пухлини); ризик ліквореї вищий при пухлинах великих розмірів; для мінімізування можливості виникнення даного ускладнення, під час операції виконується пластика дефекту турецького сідла підшкірною жировою клітковиною.
• Менінгіт (1-1.5%) — запалення мозкових оболонок, яке може розвинутися як наслідок прямого сполучення між приносовими пазухами та порожниною черепа створеного при хірургічному втручанні; ризик ускладнення значно зростає при наявності післяопераційної назальної ліквореї; у випадку виникнення менінгіту пацієнти потребують антибіотикотерапії, яка триває в середньому 2-3 тижні;
• післяопераційна гематома (0.5-1%) — є рідкісним ускладненням після ендоскопічних втручань, однак у деяких випадках може потребувати повторної операції для її видалення.

Незважаючи на низький ризик розвитку серйозних післяопераційних ускладнень, наші пацієнти знаходяться під цілодобовим наглядом медичного персоналу для забезпечення максимально безпечного відновлення.