Арахноїдальна кіста (АК) – заповнений рідиною міхур, утворений розщепленою павутинною оболонкою головного чи спинного мозку. На сьогодні дана патологія вважається вродженою. Частота виявлення АК серед дитячого населення становить 2.6% та 1.4% серед дорослого.

Діагностика

• Нейросонографія (УЗД через велике тім’ячко) – обстеження виконується діткам першого року життя (інколи до 26 місяців) поки не відбудеться зарощення великого тім’ячка;
• МРТ (магнітно-резонансна томографія) – найбільш точний метод для дослідження локалізації, розмірів і наявності компресії навколишніх нервових структур;
• КТ (комп’ютерна томографія) – швидке та інформативне обстеження, яке дає змогу чітко візуалізувати АК, однак перевага надається попереднім двом через променеве навантаження КТ.

Клінічні прояви

Частота наявності симптомів у пацієнтів з діагностованими АК як серед дитячого, так і дорослого населення становить 5%.

Найчастіші клінічних прояви:

• головний біль;
• головокружіння;
• когнітивні порушення (зниження концентрації, порушення пам’яті).

Значно рідше АК викликають:

• судоми;
• паралічі;
• ендокринні порушення;
• гідроцефалію.

Лікування

93% і більше пацієнтів із АК не потребують лікування. Оперативне лікування, показом до якого є симптомність і збільшення розмірів АК, виявленого на основі даних діагностичних методів, рекомендовано лише у 7% пацієнтів дитячого та 4% дорослогого віку. Найбільш ефективною хірургічною методикою є ендоскопічна фенестрація АК, яка має перевагу над мікрохірургічним методом та шунтуючими операціями.